Яким має бути мікроклімат вдома?

Середовище, в якому людина існує у власній квартирі, зветься мікроклімат. З наукової точки зору мікроклімат — це комплекс фізичних факторів внутрішнього середовища приміщень, що впливає на тепловий обмін організму та здоров’я людини. До мікрокліматичних показників відносяться температура, вологість та швидкість руху повітря, температура поверхонь огороджувальних конструкцій, предметів, обладнання, а також деякі їх похідні: градієнт температури повітря по вертикалі та горизонталі приміщення, інтенсивність теплового випромінювання від внутрішніх поверхонь.

Якщо всі ці параметри перебувають у нормі, то у людини не виникне жодних відчуттів дискомфорту, не відчувається ні спеки, ні холоду, ні задухи. Комфортні мікрокліматичні умови — це поєднання значень показників мікроклімату, які при тривалому впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму при мінімальній напрузі механізмів терморегуляції та відчуття комфорту не менше ніж у 80% людей, що знаходяться у приміщенні. Однак, при простоті і зрозумілості, що здається, саме порушення мікроклімату є найчастішими серед усіх порушень санітарно-гігієнічних норм.

Мікроклімат квартири формується внаслідок впливу зовнішнього середовища, особливостей будівництва будівлі та систем опалення, вентиляції та кондиціювання. Особливо сильно впливають на людину теплові умови та склад повітря у приміщенні. У повітрі, що вдихається людиною, може бути перевищена концентрація пилу, пари, шкідливих газів, вуглекислоти.

У багатоповерхових будинках спостерігається сильний перепад тиску повітря зовні будівлі та всередині. У результаті виникає сильне бактеріологічне та газове забруднення на верхніх поверхах та небезпека переохолодження на нижніх поверхах, пов’язане з підвищенням небезпеки радонового забруднення. Великі площі вікон багатоповерхових будинків викликають радіаційний дискомфорт взимку та надмірне освітлення влітку.

Особливості мікроклімату кожної конкретної квартири формуються під впливом потоків повітря, вологи та тепла. Повітря у приміщенні постійно перебуває у русі. З вулиці до приміщення потрапляє, як правило, повітря, що охолоджує, а з сусідніх квартир і сходової клітки — забруднене газовими домішками. Таким чином, у повітрі квартири можуть постійно курсувати будь-які хімічні сполуки, отруюючи здоров’я людини.

У кімнаті повітря розподіляється нерівномірно, і можуть утворитися зони з підвищеним вмістом шкідливих домішок.

Вплив комплексу мікрокліматичних факторів відбивається на тепловідчутті людини та зумовлює особливості фізіологічних реакцій організму. Життєдіяльність кожного індивідуума супроводжується безперервним виділенням теплоти у довкілля. Її кількість залежить від ступеня фізичної напруги, тобто енерговитрат у певних кліматичних умовах та становить від 50 Вт у стані спокою до 500 Вт при фізичних навантаженнях. Для того щоб фізіологічні процеси в організмі протікали нормально, теплота, що виділяється організмом, повинна повністю відводитися в навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегріву або переохолодження організму і, як наслідок, до втрати працездатності, швидкої стомлюваності, втрати свідомості та теплової смерті. Температурні дії, що виходять за межі нейтральних коливань, викликають зміни тонусу м’язів, периферичних судин, діяльності потових залоз, теплопродукції. У поганому мікрокліматі часто виникають алергічні захворювання та розлади центральної нервової системи.

Переносність людиною температури та її теплові відчуття значною мірою залежить від вологості і швидкості навколишнього повітря. Чим більша відносна вологість, тим менше випаровується поту в одиницю часу і тим швидше настає перегрів організму.

Особливо несприятливий вплив на тепловий стан людини має висока вологість у поєднанні з високою температурою – понад 30 градусів за Цельсієм, т.к. при цьому майже вся теплота, що виділяється, віддається в навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплями із поверхні шкірного покриву. Виникає проливна течія поту, що виснажує організм і не забезпечує необхідну тепловіддачу.

Недостатня вологість повітря несприятлива для людини через інтенсивне випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, а потім забруднення хвороботворними мікробами. Для людини є допустимим зниження її маси на 2 — 3 % шляхом випаровування вологи – зневоднення організму. Зневоднення на 6% спричиняє порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Випаровування вологи на 15 — 20% призводить до летального результату.

Висока інтенсивність теплового опромінення — інфрачервоне випромінювання і висока температура повітря можуть вкрай несприятливий вплив на організм людини. Теплове опромінення інтенсивністю до 350 Вт/м2 не викликає неприємного відчуття, при 1050 Вт/м2 через 3 — 5 хв на поверхні шкіри з’являється неприємне печіння, температура шкіри підвищується на 8 -10 градусів за Цельсієм, а за 3500 Вт/м2 через кілька секунд можливі опіки. При опроміненні інтенсивністю 700 – 1400 Вт/м2 частота пульсу збільшується на 5 – 7 ударів за хвилину. Час перебування у зоні теплового опромінення лімітується насамперед температурою шкіри, больове відчуття з’являється за нормальної температури шкіри 40 – 45 градусів за Цельсієм, залежно від ділянки тіла.

Крім безпосереднього на людини промениста теплота нагріває оточуючі конструкції. Ці вторинні джерела віддають теплоту навколишньому середовищу випромінюванням та конвекцією, внаслідок чого температура повітря всередині приміщення підвищується.

Санітарні норми оптимального мікроклімату в житлових приміщеннях диференціюють для теплого та холодного періодів року та становлять: температура у теплий період – 23 — 25 градусів за Цельсієм, у холодний – 20 — 22 градуси за Цельсієм; відносна вологість повітря – 60 – 30% у теплий період, 45 – 30% у холодний період; швидкість руху повітря у теплий період – не більше 0,25 м/с, у холодний період – не більше 0,1 – 0,15 м/с.

Допустимі санітарні норми мікроклімату в житлових приміщеннях: у теплий період року – не більше 28 градусів за Цельсієм, у холодний період – 18 – 22 градуси за Цельсієм; відносна вологість повітря 65% (у районах із відносною розрахунковою вологістю повітря понад 75% ця цифра становить, відповідно – до 75%), швидкість руху повітря у теплий період – не більше 0,5 м/с, у холодний період – не більше 0 2 м/с.

Градієнт температур повітря за висотою приміщення та по горизонталі не повинен перевищувати 2 градуси за Цельсієм. Температура на поверхні стін може бути нижчою за температуру повітря в приміщенні не більше ніж на 6 градусів за Цельсієм, підлоги — на 2 градуси за Цельсієм, різниця між температурою повітря і температурою шибки в холодний період року не повинна перевищувати в середньому 10 — 12 градусів за Цельсію, а теплова дія на поверхню тіла людини потоку інфрачервоного випромінювання від нагрітих опалювальних конструкцій — 0,1 кал/см2хв.

Зараз є можливість замовити професійний вимір мікроклімату в приміщенні. Це обстеження дає можливість зрозуміти, яка мікрокліматична обстановка в квартирі і чи існує загроза здоров’ю людей, що в ній проживають. За результатами аналізів оформляється протокол лабораторних досліджень із експертним висновком (екопаспорт). Разом із екологічним паспортом можна отримати рекомендації щодо усунення виявлених проблем.

Отримавши відомості про рівень ефективності роботи систем вентиляції та опалення, кожен петербуржець може вплинути на мікроклімат у власній квартирі. Згідно з результатами досліджень можна встановити вентилятори, кондиціонери, обігрівачі або вжити інших заходів щодо створення комфортної та здорової обстановки у своєму будинку.